Навчіть Дітей колядувати

Звичаї — це частина нашої душі, нашої генетичної пам’яті; вони — своєрідні корені, що живлять дерево життя. Народні звичаї — невичерпна криниця мудрості багатьох поколінь, яка ніколи не обміліє, скільки б не черпав із неї життєдайної вологи. Наші споконвічні, староукраїнські традиції настільки тісно переплелися із християнською обрядовістю, що годі й уявити, ніби може бути інакше.

Педагогічний колектив нашої школи, замислюючись про духовні надбання і втрати сучасного покоління, працює над питанням не відродження, а саме започаткування вивчення і втілення у життя народних християнських традицій, в яких органічно присутні староукраїнські атрибути. Нам дуже прикро, що у нас, на Східній Україні, не можна похвалитися тим, що ми зуміли зберегти й бережно передати з покоління в покоління найкращі традиції, які споконвіку зближали наших предків.

14 січня, на Новий рік за старим календарем, під керівництвом вчителя української мови та літератури Кривич В.М., творчий гурт учнів показав для усіх учнів і педагогів нашої школи святкове дійство. Своїм виступом діти прагнули навчити глядачів, що такі обряди, як колядування, засівання, пригощання кутею – це не збір солодощів і грошей, а прагнення принести людям радість і щастя, побажати їм усіх земних щедрот, звеселити серце. Дійсно, людині для щастя, для отієї миті незрозумілого і важкопояснюваного задоволення, потрібно зовсім мало. І вимірюється це почуття зовсім не у сантиметрах грошей чи кілограмах цукерок. Від вищенаведеного щастя не буває. Ми хочемо, щоб кожен із дорослих усвідомив, що головне у житті – залишатися Людиною. Пропонуємо коротку інформацію про деякі зимові традиції українців.

Як твердять фольклористи, колядувати можна, починаючи з 6 січня аж до 15 лютого, тобто, до свята Стрітення.

Щоправда, найпоширенішим часом для колядок є час напередодні Різдва: як тільки на небі являється перша зірка — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!

За традицією, колядувати ходять від хати до хати, не оминаючи нікого. У великому місті, звісно, цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна.

Обов’язково кожна колядка має завершуватися віншуванням. У ній бажають достатку, але під цим розуміється, щоби людина була здоровою, велося добро, худоба, був мир, родили гарні врожаї.

На жаль, сьогодні коляда часто зводиться до грошової нагороди, а тому діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоби тільки заробити гроші. Спробуйте пояснити своїй дитині, що суть колядки — в іншому. А колядників обдаровуйте не грошима, а тим, як це робили раніше, — цукерками, яблуками, горіхами…

В будь-якому випадку, пам’ятайте, що колись кожна українська родина вважала за честь, що колядники їх не обминули і прийшли привітати з Різдвом.

Отож, шановні дорослі, навчіть своїх дітей колядувати. Та й самі заспівайте. Повірте, воно того варте.