Пост обновлен 20 мая 2020 г.
тисяч наших краян, які загинули лише за те, що любили україну.
У цей день ми молимося за всіх замучених у сталінських тюрмах і концтаборах, розстріляних і знищених у Дем’янових лазах, Пшеничниках, Биківнях та десятках інших місць.
Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серці України, пов’язану з політичними репресія
ми комуністичного режиму, з мільйонними жертвами, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, що репресіям піддавались усі, хто був свідомим українцем і не боявся відстоювати власні переконання.
З року в рік не слабне незримий зв’язок від тих, хто відійшов у небуття до нас сьогоднішніх, до нас прийдешніх. І наш обов’язок – згадати всіх безневинно постраждалих жертв політичних репресій, кожну конкретну людину, яка загинула або потерпіла від тоталітарного режиму, щоб переосмислити національну історію, зробити все для того, щоб подібна трагедія в історії ніколи не повторилася. Наш моральний борг та громадянський обов’язок кожного свідомого громадянина України – не забувати про трагічні сторінки нашої історії та утверджувати в суспільстві нетерпимість до будь-яких проявів насильства.
Великий український поет Василь Симоненко писав «Можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж – не вбить!». Сьогодні – воістину день скорботи. Водночас цей день повинен стати днем перемоги правди і справедливості.